29.11.2022 року в гуртожитку ДНЗ «Запорізьке ВПУ» пройшов виховний захід на тему: “Милуємося осінньою казкою природи!» Осінь! Яка вона чудова , золота , багата , чарівна! Скільки фарб , скільки руху , вогню! І те золото , той вогонь по алеях , поміж деревами і на самих деревах . І все від нього аж сяє!
Прийшла осінь , мудра , спокійна . Розмальовує квітники хризантемами , чорнобривцями і айстрами , дарує небу останні білі хмари – пір’їни птахів , що летять у вирій… Хіба можна дивитися без суму на осінні квіти? Ось гордовита троянда , що не встигла доцвісти , ніби запитує: “Хіба такий короткий мій вік? “ А жоржини… ще цвітуть , та вже перші приморозки безжально згублять їхню вроду.
Лиш де-не-де поодинокий лист востаннє кружляє в захоплюючому танку і повільно спускається на свій спочинок . Усе підкоряється владарці осені. Легке повітря п’янить ароматом і напомнює груди єнергіею красуні-природи. Хочеться житии і творити , нести радість і добро , хочеться крикнути: “Люди яка краса,яка велич навколо нас!”
На заході ми познайомилися с ознаками теплої осені . Грім у жовтні – мало сніжна зима . Пізно зацвіла горобина – осінь довга і тепла. Якщо шпаки довго не відлітають , осінь буде сухою . Ранній вирій птахів – холодна осінь . Потім прочитали вірші про осінь чарівницю: Василя Симоненка , Лесі Українки , Павла Тичини . Далі запустили птахів і на них написали найзаповітніші наші мрії , а сьогодні всі були спільні у своєму бажанні та мрії , це звичайно мир! Мир на нашій рідній Україні! Повернення наших рідних захисників додому .
А заключною частиною був святковий стіл , з дарів осені – пиріжки с картоплею та капустою , бутерброди з овочевою ікрою , яблука , груші , квашена капуста , огірки , помідори , запашний мед , чай з малини… Заспівали усі разом пісню “Ой у лузі червона калина”.
Мені над усе нічого не треба:
Домівка матусі , волошки в житах ,
Вишневий світанок , полив’яне небо
І сиза роса на траві при шляхах .
Таке тут все миле , доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне , насущне і рідне ,
Воно в мою душу навіки вросло .
Коралі калини і мамині очі ,
І доля – з лелечого наче крала.
Я більшого щастя на світі не хочу ,
Щоб лиш Україна міцніла й жила.
(В.Вихрущ)
Захід організовала і провела вихователь гуртожитку – Пашкевич Наталя Михайлівна і здобувачі освіти , які проживають у гуртожитку.
