В цьому році виповнилося б 85 років Василю Симоненку. Сонячне, палахкотливе ім’я цього поета, доки й світу, пламенітиме до нових і нових поколінь пульсуючим, тривожно – радісним, бунтівливим сяйвом непотьмареної правди, не ганебної духовності. Сила віршів , його творчості в безмежній щирості та правдивості. Поет був сповнений жаги до життя , гостро відчував фальш у житті, боровся з моральним занепадом, бездуховністю. В гуртожитку ДНЗ 2Запорізьке ВПУ» відбувся літературний вечір. Учні прочитали улюблені твори поета : «Україно! П’ю твої зіниці» – Шведова Анастасія 11 група, «Лебеді материнства» – Латиш Ангеліна 11 група, «Ти знаєш, що ти людина» – Максюта Ангеліна 11 група. Красу і щирість почуттів передано в інтимній ліриці, яку прослухали «Для кохання в нас часу мало» Чучко Кристина 11 група, «Ти не можеш мене покарати» Бакшина Ліза 16 група, « Я і в думці обняти тебе не посмію» Григоренко Антон 11 група.
Своєрідним доповненням є вірш « Кривда» що має підзаголовок «Новела» . Його прочитала вихователь – Пашкевич Наталія Михайлівна. Прослухали чудову пісню «Виростеш ти сину» у виконанні вихователя та художнього керівника.
Поезія безсмертного Василя Андрійовича живе, його думки перевертають душу, примушують замислитись над такими простими, але й таким складним питанням:
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої одні.
Поет твердо вірить, у невмирущість українського народу.
Народ мій є! народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ.
Його твори примушують замислитись над загальнолюдськими проблемами : що таке добро і зло, у чому сенс життя, як має жити людина, чи гідна вона свого імені :
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І жить!
Дуже несправедливо, що життя поета обірвалося так рано, але живе його поезія, і сподіваюсь, що ще не одне покоління відкриє для себе чудову поезію Василя Симоненка, і поет житиме в наших серцях.
Підготувала літературний вечір вихователь гуртожитку
ДНЗ «ЗВПУ» – Наталя ПАШКЕВИЧ
