Американська дослідниця культури М.Мід в ролі засадових виділяє три типи культури, а саме: постфігуративну, кофігуративну та префігуративну.
Аналізуючи постфігуративну культуру (примітивні спільноти, релігійні невеличкі товариства тощо), М.Мід підкреслює, що дорослі в них не здатні до змін і передають нащадкам тільки чуття незмінної спадкоємності життя. Життя дорослих стає схемою майбутнього для дітей. Постфігуративна культура передбачає і відповідні методи навчання дітей, що спираються на слідування тому, що було. Особливостями постфігуративної культури є відсутність сумнівів, рефлексивних оцінок, самоусвідомлення. Якщо діти не мають зразка виходу з нової проблемної ситуації, це може призводити до конфліктів, неврозів.
Кофігуративний тип культури передбачає, що і діти, і дорослі вчаться у ровесників, сучасників, але слідують старшим у нормах, поведінці тощо. Така криза постфігуративної культури може виникнути різними шляхами, наприклад в результаті розвитку нових форм техніки, невідомих старшим; в результаті звернення до нової віри, коли новонавернені дорослі намагаються виховати своїх дітей в дусі нових ідеалів (згадаємо, скільки разів за останнє століття змінювалися ідеологічні концепції – від коммуністичних ідеалів до декомунізації, – і це за життя одного-двох поколінь). Саме ці причини пояснюють труднощі в освіті у кінці ХХ ст.
На стикі віків виникає наступний тип – префігуративна культура. Префігуративна культура особлива тим, що дорослі вчаться також і у дітей. Це культура, яку передбачають, це світ, що буде. Освіта якраз і повинна підготувати дітей до нового, зберігаючи все цінне з минулого, адже зв’язок поколінь і є цивілізація.
В цих умовах, педагогічним працівникам, надається беззаперечне право: право вибору методик і форм навчання учнів. Тож від вибору кожного педагога залежить: чи буде він просто носієм інформації або він зуміє створите такі умови, які допоможуть дітям самим добувати інформацію і набувати нового досвіду.
Давайте подивимося на результати експерименту, проведеного американськими соціологами. Вони звернулися до молодих людей з різних країн, які недавно закінчили школу, з низкою запитань з різних навчальних курсів. І виявилося, що тільки в середньому 10% опитаних правильно відповіли на всі питання. Результат цього дослідження дозволяє зробити висновок: навчальний заклад, незалежно від того, в якій країні він знаходиться, вчить успішно тільки одного з десяти своїх учнів.
Ефективність педагогічної діяльності педагога професійно-технічного навчального закладу характеризується все тими ж 10% учнів. Пояснення дуже просте: «тільки 10% людей здатні вчитися з книгою в руках», тобто за традиційними методиками. Решта 90% учнів також здатні вчитися, але не з книгою в руках, а по-іншому: «своїми вчинками, реальними справами, всіма органами почуттів».
Результати цього дослідження привели до висновку, що навчання має будуватися таким чином, щоб всі учні могли вчитися. Один з варіантів організації навчального процесу – використання педагогом у своїй діяльності методів інтерактивного навчання.
26.01.2017 в ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище» відбувся завершальний етап методичного марафону присвяченого інтерактивним методам навчання.
Родзинкою цього третього дня методичного марафону став майстер-клас викладача Войтюк Т.М. по застосуванню інтерактивної дошки Intelwrite dualboard. «Магічні» перетворення рукописного тексту в друкований, мобільність, рухливість різноманітних об’єктів, можливість зберегти напрацювання уроку в часі з метою продовження вивчення теми тощо, відкривають нові перспективи в організації навчання в інтерактивному середовищі. Слід зазначити ініціативу, відповідальність, значні зусилля Войтюк Тетяни Миколаївни в опануванні надсучасного програмного забезпечення Workspace-9 для інтерактивної дошки даного типу.
Виступи викладачів і майстрів виробничого навчання в цей день були присвячені різним формам і методам інтерактивної взаємодії на уроках: «Обговорення у загальному колі» (викладач Єрьоменко О.М.), «Навчаючи учусь» (майстер в/н Бідна В.В.), «Дискусія» (викладач Паржницька Д.П.).
Особливо цінним, з точки зору практичного досвіду, став виступ майстра в/н Гудзь А.Ю. Її доповідь була присвячена застосуванню на уроках виробничого навчання методу проектів. На прикладі виготовлення учнями костюмів з паперу – «Паперова пластика», майстер показала всі переваги, послідовність реалізації і результативність методу проектів.
Ми можемо прийняти на озброєння методи інтерактивного навчання або ігнорувати їх, бути гарячими прихильниками або супротивниками застосування цих методів. Для когось з педагогічних працівників цей методичний марафон – поштовх для саморозвитку, пошуку нових ідей, для когось – черговий захід «для галочки». В кінці кінців всі наші дії визначає закон Парето 80х20 «20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату».
Зі свого боку висловлюю подяку адміністрації за всебічну підтримку і сприяння в організації заходу, всім викладачам, майстрам виробничого навчання ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище», хто прийняв активну участь у проведенні цьогорічного методичного марафону, хто зумів доступно і якісно поділитися власним безцінним досвідом з колегами.
«Сучасний урок можуть відрізняти будь-які риси, головне, щоб і педагоги, і учні приходили на нього з великим бажанням працювати».
Методист Кулинич О.А.
