Вже лелека не в’є там гніздечко,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх
Чорнобиль — нестерпний біль нашого народу, знак планетарної біди, що не знає ні відстані, ні кордонів, що не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції є наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства. Чимало минуло з того моменту, як у нерівний бій з ядерною стихією вступили чоловіки й жінки, чий подвиг назавжди увійшов до літопису мужності та патріотизму українського народу. А дзвони Чорнобиля б’ють на сполох, попереджуючи про загрозу неконтрольованого атому.
У ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище» 26 квітня було проведено ряд заходів, вшановуючи пам’ять жертв Чорнобильської трагедії та віддаючи шану учасникам ліквідації наслідків катастрофи. Класним керівником групи № 14 за професією «Декоратор вітрин. Флорист» Войтюк Тетяною Миколаївною була проведена виховна година «Чорнобиль: вчора, сьогодні, завтра».
Учні групи розповіли про трагедію, яка відбулася 26 квітня 1986 року, про трагічну дату, яка назавжди залишиться в пам’яті людства. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх померлих .
Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя. Пам’ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті, що не даватимуть забути про трагедію.
Класний керівник Войтюк Тетяна Миколаївна
