Якість освіти зараз визначає не лише кількість завдань, які потрібно виконати за будь-яких умов, а передовсім створення комфортного, безпечного спілкування між здобувачами освіти та викладачами.
Чуйне ставлення до проживання війни у життєвому досвіді, іноді трагічному, кожного учасника й учасниці освітнього процесу є визначальним фактором відчуття захищеності та мотивації до навчання. Ми маємо усвідомити, що в умовах війни наша сила — не в умінні «засипати» академічними темами, тестами, завданнями, а у здатності підтримати, убезпечити від розчарувань, підсилити відчуття контролю над сьогоденням і майбутнім, яке, здавалося, втрачене назавжди. Нинішні учні та студентство потребують педагога насамперед психологічно стійкого, який би міг стати для них керманичем у відновленні жаги до знань, тим плечем, на яке можна спертися, коли бракує власних сил, та прикладом віри в Перемогу України над російським загарбником і відновлення мирного життя на рідній землі.
На жаль на даний час ми більшість свого часу проводимо в укритті разом з нашими здобувачами освіти та колегами. Хочу поділитися декількома речами яких варто навчитися, щоб краще справлятись із стресом, ховаючись в укритті.
1. Пристосування та зосередження на тому, що ви можете контролювати, а не на тому, чого змінити вам не під силу.
Щоб почуватися краще — думайте про те, що можливо зробити «тут і зараз».
У моменти активації частин мозку, які відповідають за прагнення та пошук того, що може піти нам на користь, — відбувається своєрідне перемикання й відволікання від страху та паніки.
2. Навчитися мріяти.
Під час Другої світової війни було виявлено, що дуже корисно концентруватися на тих справах, які плануєте виконати одразу після завершення війни.
•Подумайте, що робитимете, куди поїдете, чого навчитеся, що збудуєте, з ким зустрінетеся…
Мріяти в часи тотальної невизначеності дуже складно, але, якщо ви ховаєтеся в укритті, важливо не фіксуватися на своєму страху, бо сіяння паніки — один із різновидів зброї, яку використовує ворог.
•Адже страх зазвичай приносить набагато більше страждань, ніж нам здається. Ви не можете вплинути на хід бомбардувань, проте — можете працювати над своїм самопочуттям і прокачувати навички стресостійкості.
3. Знаходячись в укритті, контактуйте з іншими людьми.
•Бавтеся з дітьми. Згадайте ігри, як-от «Слова», «Крокодил», «Хто я», та запропонуйте пограти іншим або членам своєї родини.
•Якщо у вас нема ніякого бажання з кимось спілкуватися — встановіть на телефон додатки з кросвордами або тетрісом.
4. Звертайте увагу на присутніх. Можливо, комусь знадобиться допомога або підтримка.
5. Обов’язково пийте воду в достатній кількості.
6. Опануйте нескладні дихальні техніки й використовуйте їх, коли є нагальна потреба знизити рівень тривоги.
Практичний психолог Ірина Мєзєнова
