День Соборності – свято України, яке відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.
З нагоди цієї історичної події 26 січня у групі 01 за професією «Лицювальник-плиточник. Муляр» майстром виробничого навчання Чебикіною Анастасією Устинівною було проведено виховний захід «День Соборності України».
Офіційно в Україні свято відзначається з 1999 року.
Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року №42/99.
Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани: Богдан Хмільницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик.
Проголошення злуки було призначено на 12-00 22 січня 1919 року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.
22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був прикрашений національними синьо-жовтими прапорами та гербами. 0 9-00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.
Головні торжества проголошення злуки проходили на Софіївській площі. При вході з вулиці Володимирської на Софіївську площу було зведено тріумфальну арку, прикрашену старовинними гербами. Рівно о 12-00 годині розпочалася урочиста церемонія проголошення Акта злуки. На масовому вічі посол Західноукраїнської Народної Республіки Л.Цегельський передав грамоту Національної Ради «Про Акту об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії Володимиру Винниченку.
Акт Злуки глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні.
В кінці 2000-х почала відроджуватись традиція створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. Таким чином символічно об’єднували правий і лівий береги Дніпра.
Через багато гірких літ
Соборно дивимось на світ.
Соборно жито засіваймо.
Соборно правду пожинаймо.
Соборно волю бережімо.
Соборно славу вознесімо.
Соборно чужого научаймось.
Соборно й свого не цураймось.
Соборно пісню заспіваймо.
Соборно бога в серці маймо.
Майстер в/н Чебикіна А. У.
