Вже лелека не в’є там гніздечко,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх
Чорнобиль — нестерпний біль нашого народу, знак планетарної біди, що не знає ні відстані, ні кордонів, що не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції є наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства. Чимало минуло з того моменту, як у нерівний бій з ядерною стихією вступили чоловіки й жінки, чий подвиг назавжди увійшов до літопису мужності та патріотизму українського народу. А дзвони Чорнобиля б’ють на сполох, попереджуючи про загрозу неконтрольованого атому.
26 квітня у гуртожитку ДНЗ «Запорізьке вище професійне училище» викладач Войтюк Тетяна Миколаївна провела виховну година «Чорнобиль: вчора, сьогодні, завтра».
Викладач розповіла про трагедію, яка відбулася 26 квітня 1986 року, про трагічну дату, яка назавжди залишиться в пам’яті людства. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх померлих .
Лише пам’ять і вдячність тих, хто живе на обпаленій радіацією землі, може бути хоч якоюсь винагородою тим, хто поклав на цей «атомний вівтар» своє здоров’я та життя. Пам’ять — це данина живих усім, хто загинув, рятуючи інших. Нехай ніколи не замовкають дзвони людської пам’яті, що не даватимуть забути про трагедію.
Викладач Войтюк Тетяна Миколаївна
